Як павлоградський журналіст за зайцями ганявся (Відео)

Про зимове полювання хто тільки з письменницької братії не розповідав! Один лише славетний Остап Вишня чого вартий зі своїми мисливськими історіями. Але кожному бувальцю, у торбі якого побувала і хвостата, і крилата дичина, кортить похизуватися своєю байкою.

Ось і мені ця тема раптом почала муляти. Бо теж маю, хоч і дрібний, але таки досвід. Навіть, якщо це досвід помічника мисливця. Є в мене своя коронна пригода, якою хочу з вами поділитись. Втім, аби я тоді знав, що це полювання вийде мені боком, можливо, сидів би вдома… А почалося все з безневинного запрошення мого двоюрідного брата Руслана і його приятеля Славка. Обидва ще ті стратеги! "Приїжджай, - кажуть, - до нас на Сумщину - допоможеш зайця ганяти". Я радий старатися - помчав на Різдво у далекі краї за враженнями.

unnamed (2)_1

Вони не добувачі, а мисливські детективи

"Не знаю, як зайцю, а тобі ми точно нудьгувати не дамо, - жартує вже з вечора Руслан. - Це не качок влітку в засідці вартувати. Кілометри мотати засніженими полями і ярами - не в кожного писаки стане сил". Це він на мене натякає.

Вранці виходимо. Хотів сказати "вдосвіта", та тільки на годиннику вже пів на дев'яту. "Чи встигнемо", - мудро зауважує брательник. І пояснює: вони зі Славком Не добувачі - облав не визнають. Вони - детективи! Задоволення отримують, розплутуючи звірині сліди, змагаючись із дикою фауною у хитрощах. На це і білого дня цілком вистачає. Зрозуміло, що трофеї - нагорода за їх інтелектуальний хист, без них яке полювання?

Погода січневого дня стоїть чудова: легкий морозець, вітер ледь торкається верхівок дерев, снігу не більше, ніж треба. Ще б сонечко своїми промінчиками балувало. Але то вже мої примхи...

«Косоокому від нас сьогодні не втекти», - кажу я собі, грузнучи у черговому заметі. Руслан зі Славком екіпіровані під зав'язку - двозарядні рушниці, патронташі на поясі, старенькі, але надійні рації, чоботи-снігоходи, рюкзаки з провіантом.

Втім, щодо провіанту: найбільше харчів за плечима несу я. Голод, як то кажуть, не тітка… Залишаємо далеко позад себе хати і вибираємось у поле. Мисливці мої рушають на фланги, сам я брьохаюсь посередині з невеличким відставанням – не хочу під постріл потрапити. Отак і йдемо…

Це вовки та лисиці - боягузи

Ух..х..х! Що таке? Куди ти, стій! Прямісінько з-під моїх ніг кулею зривається сіро-рудий клубок м'язів і дає драпака. Тільки п'яти миготять. Дві-три секунди - і вже жодна дробинка втікача не дістане. От тобі й на: перший заєць, і прогавили! "Чого відразу не горлав?" - насідають на мене професіонали, хоча і розуміють, що винних у цій ситуації немає.

"Гаразд, нехай біжить, ми його іншим разом візьмемо", - одразу втішає себе і нас із Русланом Славко. Він прямує через руїни колишньої тракторної бригади до довгого яру, який переходить у мальовниче озерце.

unnamed (3)

Я ледь встигаю за ним і брательником, який, здається, поволі суне неподалік. "Не журися, Саньок, - сміється В'ячеслав - Заєць - такий звір, що може прямісінько біля твоїх ніг причаїтися, а ти його і не помітиш. Кажуть, що він боягуз, але то все наклеп. Швидше вовк із лисицею переляк впіймають, ніж заєць. Він перший сміливець у їхній компанії".

І Славко переказує мені чергову байку, тобто, справжнісінький випадок зі своєї мисливської практики. "Ось так, як і ми зараз, перетинав я одного разу озимину, - каже. - Дивлюся - ніби заєць під купиною сидить! Підкрадаюся ближче - а він не ворушиться, мабуть, хтось підстрелив, то й закляк. Я рушницю на плече, нахиляюся підібрати здобич - і раптом воно як плигоне у бік... У мене ледве серце не стало! Ось тобі і заяча витримка!"

Що ж, міркую, різні чудасії траплаються. Якщо, звичайно, Славко не розводить мене, дилетанта.

Дещо з мисливської науки я, щоправда, встиг засвоїти від нього і свого братика-наставника: заячі "петлі", "здвійки", "льожки"... Приміром, як я це розумію: повертається косоокий з нічного походу до людських садів-городів в укриття, на «льожку». Пробіжить метрів 20 уперед, потім вернеться власним слідом, а далі стрибне далеко в бік і заляже. Ще той хитрун!

 (далі буде)