Рівно 25 років тому у Павлограді з'явилося власне телебачення

30 грудня 1991 року вийшла в ефір перша передача «Телецентру міста Павлограда» – мабуть, першої не державної телестудії у незалежній Україні. Це стало справжньою сенсацією у Західному Донбасі. 

Телецентр дав те, чого люди раніше не мали: відтоді вони могли дивитися місцеві новини і передачі. І це викликало такий величезний інтерес аудиторії, що ПТ успішно конкурувало з телеканалами «Останкіно» і УТ.

Про те, як створювалося ПТ кореспондентові 5632 розповів його засновник. а нині керівник Незалежного павлоградського телебачення Ігор Ледін.

- Я давно мріяв створити щось подібне, марив телебаченням. А тут усе збіглося: я вийшов на пенсію (вже мав понад 20 років підземного стажу - працював на копальні ім. Героїв космосу). А тут якраз закон дозволив створювати приватні телестудії. До того ж за спрощеною процедурою.

Я отримав дозвіл у дніпропетровському ретрансляційному центрі і взявся до роботи.

- Ігоре Дмитровичу, але ж для цього потрібно було мати величезні гроші, непересічних фахівців...

- Знаєте, у будь якій справі потрібні лише кілька речей – велике прагнення и сильна воля. І тоді все вигорить. Я це довів на власному прикладі. До цього я з дитинства захоплювався фотографією, потім кіно-  і  відео зйомкою, але на аматорському рівні. Але поступово усьому навчився. А попервах спромігся об’єднати навколо себе таких самих «божевільних» і залюблених у телебачення людей.

Ясна річ, ми мало що знали, а ще менше вмліли. Але прагнули і на ходу дуже швидко вчилися.

А щодо грошей, то я звернувся по за допомогою до місцевих підприємств. Найбільше допоміг  директор ПМЗ Віктор Шкуренко. До речі, міськком компартії заборонив йому виділяти на телебачення гроші. Але він не зважив на заборону…

Ще велику допомогу надав банк «Україна» Директор павлоградської філії банку Зінаїда Виноградченко зібрала тоді акціонерів. Я їм усе розповів і таки переконав: вони виділили 300 тисяч рублів. Це були дуже великі гроші.

Незалежна спілка гірників Західного Донбасу (тоді нею керували Микола Бєлобрагін та Василь Мясніков) дуже сильно допомогла...

- Розкажіть, будь ласка, про перші кроки по розбудові місцевого ТБ, перші труднощ, які довелося долати.

- Першим ділом, ми почали шукати передавач третього каналу. Нишпорили мало не по всьому СНГ. І таки знайшли у Грозному. Його як раз готували до відправлення на Кубу. Проте чи то кубинці відмовилися, чи ще з якоїсь причини, але передавач лишився на тамтешньому радіозаводі. Ідиректор погодився продати його нам.

Але тоді гроші мало що важили. Усім правив його величність бартер. Тож чеченці воліли взяти за передавач товаром.

От ми і заповнили вантажівку тим, що вони замовили (діжками з клеєм ПВА, фарбою…). І повезли цей крам через весь південь Росії.

Як в’їхали у Чечню, там нас перепиняли мало не на кожному перехресті здоровезні озброєні хлопці (тоді вже назрівала перша чеченська війна). Але грабувати не наважилися. Бо ми мали супровідний лист за підписом директора грозненського радіозаводу.

Бойовики як тільки бачили його підпис – відразу нас пропускали далі…

Ну, значить, привезли апарат у Павлоград, встановили замість антени величезний металевий стрижень встановили. І вже могли транслювати свій сигнал в радіусі 5 кілометрів.

З цього все й почалося.

- З чого саме почалося? З яких програм? З якими людьми їх створювали?

- Все дуже просто. Люди воліють знати про життя власного міста, регіону. Бачити знайомі місці. Знайомих людей…

Отже, першими програмами були новини, актуальні репортажі, інтерв’ю… А починав я працювати з молодими журналістами місцевих газет, громадськими активістами, та ентузіастами.

Першими кореспондентами нашого телебачення стали Михайло Варняк, Степан Тимочко, Олена Гудзенко, Ігор Войцеховський. А операторами Микола Тимочко, Олександр Антонов. У технічному блоці Олександр Калілнін, Едуард Станько. За комерційні і частково технічні питання відповідав Володимир Огульчанський . Незмінним диктором була неперевершена красуня Лариса Шейко.

Варняк

А далі навколо нас почали гуртуватися й інші журналісти, фахівці різних спрямувань, громадські активісти…

Але це вже було потім. А тоді, у грудні 1991 року ми тоді страшенно поспішали. Бо  1992 рік був високосним. Не хотілося з нього починати відлік історії павлоградського телебачення. І нам вдалося підготувати перші новини до Нового року: увечері 30 грудня в ефір вийшли перші новини (дивись відео - при. автора).   

(Про те, як далі склалася доля «Телецентру міста Павлограда», читайте у наступному матеріалі)