Як зайчиха павлоградському журналісту помстилася (Відео)

Про зимове полювання досі хто з письменницької братії не розповідав! Один лише славетний Остап Вишня чого вартий зі своїми мисливськими історіями. Але кожному бувальцю, у торбі якого побувала і хвостата, і крилата дичина, кортить похизуватись своєю байкою.

Ось і мене ця тема раптом почала муляти. Бо теж маю, хоч і дрібний, але таки досвід. Навіть, якщо це досвід помічника мисливця. Є в мене своя коронна пригода, якою хочу з вами поділитись. Втім, аби я тоді знав, що це полювання вийде мені боком, можливо, сидів би вдома… А почалося все з безневинного запрошення мого двоюрідного брата Руслана і його приятеля Славка. Обидва ще ті стратеги! "Приїжджай, - кажуть, - до нас на Сумщину - допоможеш зайця ганяти". Я радий старатися - помчав на Різдво у далекі краї за враженнями. Початок цієї історії ми вже оприлюднили вчора. Тут читайте її продовження.

Тікай, косий!



Без зайвого поспіху ми перетинаємо зоране поле і спускаємося до яру, багатому своєю мисливською історією. Я милуюся зимовими фантазіями природи і поспішаю закарбувати на фотоапарат хроніку нашого полювання. Тим часом, Славко виявляє ще один заячий слід. Здається, свіжий. Силует Руслана маячить на правому фланзі - він поспішає перехопити звіра з іншого боку.

unnamed (12)

У рухах В'ячеслава відчувається азарт, мені й самому кортить наздогнати невловимого звіра. Мисливець зупиняється біля хащів - знаходить очима, мацає самими пальцями його слід і натикається на зовсім тепле "ліжко" косого. "Щойно тут був, ми його підняли", - диктує Руслану в рацію чоловік і бадьоренько, майже бігом, перетинає замерзле озеро. Слід розтривоженого зайця губиться у широкому ліску на протилежному березі. Тікай, бідолаго вухатий, попаде зараз тобі від ловців заячих душ. Тікай, доки є час...

Кілограмів 30, не менше ...

Я відчуваю наближення апогею цього мисливського детектива. Одна первісна частина мене жадає його, інша - окультурена і гуманна - намагається відтягнути, відстрочити закономірний фінал. "Я нагору, через п'ять хвилин ти рушиш лісом. Йтимеш уперед, гучно, можеш горлати, але без фанатизму, щоб у зайця розрив серця завчасно не трапився. Він десь тут... "- дає вказівки мені Славко і рушає вгору лісистим схилу.

unnamed (11)

Ловити за шию крижані льодяники, перечіпатися за вгрузлі у землю висохлі пеньки, падати обличчям у колючий чагарник... Зривати з голих гілок замерзлі ягоди кислуватого барбарису і терпко-солодкого терну, завмирати, насолоджуватися тишею і фотографувати невигадану лісову казку... І знову йти, плескати у долоні і лунко бемкати худим кілком по стовбурах...

unnamed (9)

Га-гах! Пауза і знову - гах... гах! Три постріли. Який з них влучив у ціль? І чи потрапив? І хто стріляв - Славік чи Руслан з протилежного берега? Усі казкові чари залишилися на фото. Зараз полювання! І я вже не соромлюся йти напролом, голосно лякаючи навколо себе пернату живність. Розрив серця зайцю тепер не загрожує...

Славко стоїть щасливий біля берега - хизується довгоочікуваним трофеєм. Тримає його, ще теплого за задні лапи. Ось вона - здобич! "Кілограмів на 30", - жартує, без надії, що я йому повірю, мисливець і тицяє зайця мені – мовляв, тримай, адже ти ж його з лісу вигнав. «Та невже?» - щиро дивуюся. «А то! І, взагалі, це не заєць, а зайчиха, доволі стара», - Славік знає, що говорить…

А під дичину?

Хто не був на справжньому полюванні, той не знає, що таке привал. А хто не мав задоволення пізнати його, той, вважай, і в житті нічого не бачив. Жартую, звісно.

unnamed (5)

З іншого боку, мисливський привал, та ще й узимку в лісі - це ціла сага. Складена з десятка байок, приправлена ​​застиглою зимовою казкою, потріскуванням багаття, ароматами лісу і смаженого на цьому багатті сала з цибулею.

unnamed (5)

"Наливай!" - командує Славко і простягає мені свою, майже раритетну флягу. Її вміст - не менше задоволення (якщо вживати його в міру і після полювання), ніж усі інші радощі цього дня. Металева чарка йде по колу. "Отже, за зайчиху, царство їй небесне!" - ми по черзі ковтаємо свою порцію домашньої горілки. Ех..х..х! Добре пішла!

unnamed (4)

P. S. Зайчиха мене не забула. Згадала вже опісля своєї передчасної кончини. Якось, вечеряючи дичиною, я раптом ... ні, не подавився, хоча та звірюка того, мабуть, теж хотіла б. Всього лише відламав пів зуба об застряглу в її грудинці триміліметрову дробинку. Ото ж бо, напевно, сміялася десь там на небесах душа косоокої... Так і помстилася дилетанту за співучасть у вбивстві.

Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)

Отзывы и комментарии

Написать отзыв
Написать комментарий

Отзыв - это мнение или оценка людей, которые хотят передать опыт или впечатления другим пользователями нашего сайта с обязательной аргументацией оставленного отзыва.
 
Ваш отзыв поможет многим принять правильное решение

. Пожалуйста, используйте форму отзывов для оценок и рецензий, для вопросов и обсуждений - используйте форму комментариев, а не отзывов

Не допускается: использование ненормативной лексики, угроз или оскорблений; непосредственное сравнение с другими конкурирующими компаниями; безосновательные заявления, оскорбляющие деятельность компании и/или ее услуги; размещение ссылок на сторонние интернет-ресурсы; реклама и самореклама.

Введите email:
Ваш e-mail не будет показываться на сайте
или Авторизуйтесь , для написания отзыва
Автор
0/12
Актуальность
0/12
Изложение
0/12
Отзыв:
Загрузить фото:
Выбрать

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов. Для оценок и рецензии используйте форму отзывов